Княгиня Ольга
(бл. 920-969)
Політик,
глава Давньоруської держави
ісля смерті чоловіка, князя Ігоря, Ольга стала першою жінкою, яка правила Давньоруською державою. Вона проводила жорстку політику по відношенню до племен, що підкорялися Києву. З літописів відома історія розправи Ольги зі знаттю древлян — в землях цього племені при зборі данини був убитий Ігор. Після цього за наказом княгині була вдосконалена тодішня фіскальна система: по всій державі були побудовані опорні пункти для збирання данини — погости.
У 957 році княгиня здійснила дипломатичну місію в Константинополь, столицю Візантії. Там вона зустрілася з імператором Костянтином і уклала договір — очевидно, торговий. Пробувши у Візантії більше півроку, Ольга перейнялася досягненнями найсильнішої на той час християнської держави. Того ж року вона прийняла християнство, але поширити нову релігію на своїй батьківщині їй не вдалося.
Святослав Ігорович
(бл. 942-972)
Давньоруський князь
айнявши київський престол, Святослав значно розширив володіння Давньоруської держави на північному сході і розгромив багатовікового ворога Русі — Хозарський каганат. Під владою Києва виявилися волзькі болгари, землі в нижній течії Волги, Таманський та Керченський півострови (Тмутаракань). А оскільки приєднаними територіями проходили головні торговельні шляхи, це посилило економіку Стародавньої Русі.
Святослав успішно воював з Візантією. Від його першого походу на імперію Константинополь відкупився 15 кентинаріями золота (480 кг). Однак це ненадовго зупинило київського князя, який планував створити велику імперію з землями на Балканах, а столицю перенести на Дунай.
До своєї мети він наблизився у 971 році, коли зайняв кілька болгарських міст і увійшов у Фракію, провінцію Візантії. На мирні переговори з князем прибув тоді сам візантійський імператор Іоанн I Цимісхій і запропонував Святославу велику данину. Уклавши мирний договір з Візантією, Святослав повернув коней на Київ. Біля дніпровських порогів він потрапив у засідку печенізького хана Курі і був убитий.
Володимир Святославич (Великий)
(бл. 960-1015)
Політик,
глава Давньоруської держави
нязь Володимир ввів Давньоруську державу в орбіту світової політики і культури. У завойованому Криму він прийняв християнство і зробив його державною релігією. Це дозволило Києву встановити тісні відносини з Візантійською імперією, найбільшою і найрозвиненішою державою на теренах Європи і Близького Сходу.
Релігійна реформа сприяла і державним перетворенням. Посилилася міць Києва на чолі великих територій на адміністративному рівні, чого не було за батька Володимира Святослава, який рідко бував у Києві і все життя провів у походах.
Володимир створив державну раду, до якої, крім бояр — старої спадкової знаті, також входили представники великих міст. Рада була інструментом законодавчої і виконавчої влади.
Володимир — перший глава Київської Русі, який почав карбувати власні монети: златники й срібники. На них, а також на об'єктах державного значення князь велів ставити свій знак — тризуб, прообраз нинішнього герба України.
СВОЯ ВАЛЮТА: Срібник Володимира Святославича
Ярослав Володимирович (Мудрий)
(бл. 978-1054)
Політик,
глава Давньоруської держави
ри великому київському князеві Ярославі Володимировичу максимально розширилась територія Давньоруської держави. Влада Києва простягалася від Чорного до Балтійського моря — з півдня на північ — і від Карпат до Волги — з заходу на схід. Політична і військова міць Давньоруської держави була визнана в Європі. Дочки Ярослава були одружені з королями Франції, Угорщини, Норвегії, Данії, Англії, що в ті часи вважалося своєрідним договором про дружбу і співпрацю.
Князь склав перший у Східній Європі письмовий звід законів — Правда Ярослава. На кілька століть він став основою для системи права сусідніх держав, наприклад Великого князівства Литовського. Ярослав послабив міць правлячої до нього варязької верхівки, наділяючи державними повноваженнями представників місцевих слов'янських еліт.
Мудрим князь вважався в народі завдяки тому, що підніс на світовий рівень культуру і освіту. При ньому виникли школи живопису, кам'яного будівництва і літописання, відкривалися навчальні заклади. При Софійському соборі в Києві була зібрана велика бібліотека.
Нестор Літописець
(1056-1114)
Чернець Києво-Печерського монастиря, літописець
пис подій часів заснування Давньоруської держави дійшов до наших днів завдяки київському ченцеві Києво-Печерського монастиря Несторові. Він вважається єдиним відомим інтелектуалом свого часу. Досконало володів грецькою мовою, що дозволило йому вивчити літературу православного світу.
Нестор вважається упорядником Повісті временних літ — збірки наявних на той час літописів, які не збереглися. Відомо, що монах здійснював поїздки у Володимир-Волинський, де вивчав праці місцевих хронікерів. Таким чином Волинський літопис увійшов до складу Повісті.
НЕСПАЛЕННЕ: Сторінка літопису ХІІІ століття, скомпільованого з роботи Нестора
Данило Галицький
(1201-1264)
Політик,
державний діяч
період роздробленості Давньоруської держави князь Данило був найуспішнішим правителем на землях сучасної України. Його князювання припало на драматичні події — нашестя монголо-татар. Данилові довелося вести тонку політику, щоб уберегти свої землі від повного розорення. Він здійснив далеку поїздку в ставку хана Батия, де отримав гарантії безпеки Галицько-Волинської держави.
У 1253 році Данило Галицький, який шукав військової та політичної підтримки на Заході, отримав від папи римського королівський титул.
Під час свого правління він заснував низку міст на своїх землях, які існують донині. Серед них Холм (нинішній Хелм у Польщі) та Львів.
ЖОРСТКА ВІДСІЧ: Розгром загонів хрестоносців військом Данила Галицького під Дорогочином у 1238 році. Художник — Станіслав Серветник, ХХ століття
Роксолана
(Анастасія Лісовська)
(1505-1558)
Перша леді Османської імперії
удучи дружиною султана Сулеймана I, Роксолана впливала на зовнішню політику Османської імперії — найпотужнішої на той час азіатсько-європейської держави. Вона відкривала школи і караван-сараї, фінансувала будівництво мечетей. Вважається, що, пам'ятаючи про свою батьківщину, Роксолана стримувала агресію османського війська щодо українських земель і піклувалася про долю слов'янських невільників і козаків.
За основною версією, Роксолана була дочкою православного священика з Рогатина (нині Івано-Франківська область). Підлітком вона потрапила в полон під час набігу кримських татар і була продана на невільничому ринку в Стамбул. Так вона потрапила в султанський гарем.
Витримавши жорстку конкуренцію серед наложниць, українка стала головною дружиною падишаха. Під час тривалих воєнних походів Сулеймана I вона листувалася з чоловіком арабською та перською мовами.
Багато європейських послів до переговорів з султаном прагнули зустрітися з Роксоланою, щоб викласти прохання своїх правителів. Це нерідко впливало на плани Сулеймана у зовнішній політиці.
Роксолану поховано в мавзолеї мечеті Сулейманіє Джамі разом з чоловіком.
Дмитро Вишневецький
(Байда)
(бл. 1517-1564)
Військовий і політичний діяч
еребуваючи на службі польського короля Сигізмунда ІІ Августа, князь Дмитро Вишневецький збудував декілька фортець у нижній течії Дніпра. Приблизно 1552 року власним коштом він заклав фортифікації на острові Мала Хортиця, які поклали початок Запорозької Січі. Тоді ж місцеве козацтво обрало Вишневецького своїм гетьманом.
На чолі козацьких загонів князь Дмитро здійснював походи на Крим і татарські фортеці, розташовані на Чорному морі. Воєнні кампанії Вишневецького були настільки ефективними, що за його ліквідацію взявся сам султан Османської імперії. Козацького гетьмана все-таки спіймали на території сучасної Молдови і потім стратили. Князь Дмитро був дуже популярний у народі і став героєм фольклору, який дійшов до наших днів.
ВОЛЬНИЦЯ: Запорізька Січ часів розквіту козацтва. Малюнок невідомого художника
Іван Федорович (Федоров)
(1520-1583)
Друкар
ван Федорович — один з перших майстрів, які започаткували друкарську справу старослов'янською мовою. Освіту він здобув у Ягеллонському університеті в Кракові, потім брав участь у створенні першої друкарні в Москві. Вважається, що тут Федорович разом з товаришем Петром Мстиславцем видав Апостол — першу друковану книгу в Московській державі. Однак підприємство майстра спалили ченці, а сам він ледве втік.
1572 року Федорович переїхав до Львова, де через два роки видав Апостол, аналогічний московському, та перший східнослов'янський Буквар. Протягом шести років він був на службі у князя Костянтина Острозького. В цей час друкар створив Новий Заповіт, Псалтир, Острозьку Біблію.
Крім релігійних книг, Федорович видав перший світський твір — Сказання про письмена болгарського автора Храбра, в якому викладено історію слов'янської писемності.
НОВА ТЕХНОЛОГІЯ: Сторінки першої друкованої книги Івана Федоровича Апостол
Костянтин-Василь Острозький
(1526-1608)
Військовий і політичний діяч, меценат
нязь Костянтин Острозький — найбагатший і найвпливовіший діяч Великого князівства Литовського і засновник першого вищого навчального закладу на території сучасної України і Східної Європи — Острозької академії.
Після Люблінської унії 1569 року він володів багатьма землями на Волині, в Галичині, на Київщині, а також замками в Чехії та Угорщині, щорічний дохід від яких приносив князю мільйон злотих.
Ставши головою Київського воєводства, князь Костянтин будував міста і замки на рубежах зі степом і успішно відбивав набіги кримських татар. Король Сигізмунд ІІІ надав йому привілеї в захисті прав православної церкви та висунення кандидатів на єпископські посади.
У рідному Острозі князь зібрав гурток православних інтелектуалів, у розпорядженні яких була велика бібліотека. Так створювався потужний культурно-освітній центр Острозька академія. Тут же за фінансової підтримки князя заснував друкарню першодрукар Іван Федорович, видавець повного тексту Біблії слов'янською мовою.
КОЛИШНЯ ВЕЛИЧ: Руїни замку в Острозі. Малюнок Зигмунта Фогеля, рубіж XVIII-XIX століть
Петро Конашевич-Сагайдачний
(ок. 1582-1622)
Військовий і політичний діяч
еніальний полководець Петро Конашевич мав настільки сильний вплив у Речі Посполитій, що зміг добитися для України, яка входила до складу Польщі, статусу на кшталт автономії. Причому Сагайдачним він став у Запорізькій Січі: так, від слова сагайдак (сагайдак для стріл), його прозвали козаки за влучність у стрільбі з лука і потім кілька разів обирали своїм ватажком.
Починаючи з 1603 року Сагайдачний на чолі козацьких військ здійснює ряд морських походів проти турків. Він створив найбільшу в історії Запорізької Січі флотилію з 150 невеликих суден-чайок. З їх допомогою він займав турецький порт Трапезунд, здійснював рейди містами в гирлі Дунаю і навіть спалив частину турецького флоту в передмісті Стамбула.
У 1618 році польський королевич Владислав вирішив захопити Москву, щоб коронуватися на тамтешній престол. У похід на Білокам'яну вирушив і Сагайдачний з козацькими полками. А перед початком кампанії зажадав від короля повної адміністративної автономії українських земель у складі Речі Посполитої. І король погодився.
Пізніше гетьман зробив ще один політичний хід — домігся від Єрусалимського патріарха єпископського сану для декількох українських священиків і відновив Київську митрополію.
Сагайдачний загинув у бою: під час Польсько-турецької війни у 1622 році в битві під Хотином він отримав поранення, несумісні з життям.
ГРОЗА ЧОРНОГО МОРЯ: Козацька флотилія під командуванням Петра Конашевича-Сагайдачного штурмує Кафу (сучасна Феодосія), в якій розташовувався найбільший невільничий ринок у Криму. Робота сучасного баталіста Артура Орленова
Богдан Хмельницький
(1595-1657)
Політик, гетьман
огдан Хмельницький очолив перше успішне козацьке повстання, метою якого була незалежність українських земель. Він — перший гетьман української держави, що відокремилася від Речі Посполитої.
Син підстарости міста Чигирина, він здобув освіту у Львівській єзуїтській колегії. Вступивши на королівську службу, брав участь у багатьох воєнних кампаніях проти Кримського ханства, Османської імперії та Московської держави. У битві під Цецорою потрапив у турецький полон, звідки через два роки втік.
У Хмельницького був тривалий конфлікт з князями Конецпольскими, які керували чигиринськими землями від імені польського короля. Після того як у Хмельницького відняли родове село Суботів, він вирушив на Запорізьку Січ, де козаки обрали його гетьманом. Звідти він розіслав універсали до народу з закликом до повстання, яке розпочалося 1648 року. А вже наступного року Хмельницький уклав з королем Зборівську угоду, яка визначала територію української держави в кордонах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств.
Під час війни за незалежність Хмельницький уклав тимчасову коаліційну угоду з царем Олексієм, яка тривалий час вважалася актом приєднання України до Московської держави.
ПЕРШИЙ ГЕТЬМАН: Богдан Хмельницький в'їжджає до Києва на білому коні. Полотно Миколи Івасюка, 1912 рік
Петро Могила
(1596-1647)
Церковний і політичний діяч, просвітник
усиллями Петра Могили було досягнуто примирення в суспільстві, яке розкололося після Берестейської унії, коли частина православних церковних ієрархів визнали верховенство папи римського. Хоча Могила був молдавським боярином, а освіту здобув у католицьких школах Польщі, Голландії і Франції, він був відданий православ'ю. Постриг Могила здійснив у Києво-Печерській лаврі і в 30 років став її главою — архімандритом. Тут він налагодив книгодрукування та заснував школу, яка згодом перетворилася на Києво-Могилянську академію — один з найстаріших вищих навчальних закладів України. Вже у ХVIII столітті академія стала одним з найкращих університетів у Європі, де навчалося багато гетьманів, філософів, архітекторів і композиторів того часу.
Згодом Могила був обраний Київським митрополитом, а перед смертю заповів всю свою власність — десять сіл, бібліотеку та 81 тис. злотих — майбутній Києво-Могилянській академії.
Іван Виговський
(бл. 1608-1664)
Гетьман
країнський гетьман Іван Виговський, який отримав булаву після Богдана Хмельницького, знаменитий своїм прагненням домогтися незалежності української козацької держави від впливу Москви. Найбільший його ратний подвиг — розгром російських військ у знаменитій Конотопській битві.
Виговський здобув освіту в Київській братській школі, деякий час працював у судах, а потім вступив на службу до війська Речі Посполитої. Він брав участь у багатьох битвах, потрапив до татарського полону, звідки його викупив Хмельницький. У козацькому війську він зробив блискучу кар'єру — від гетьманського писаря до голови Генеральної військової канцелярії — козацького кабінету міністрів при гетьмані.
Вже як гетьман у 1658 році Виговський укладає вигідний для України Гадяцький договір: козацькі землі входять до складу Речі Посполитої як князівство Руське поряд з Польщею та Литвою.
Однак поступово він втрачає підтримку соратників і вимушено передає гетьманську булаву синові Богдана Хмельницького Юрія. Пізніше намагається повернутися до влади, але програє вибори Павлу Тетері. Його остання політична акція — організація антипольського повстання на Правобережній Україні, яке завершилося для Виговського трагічно.
ЖАХ МОСКВИ: Виговський на чолі козаків розгромив московську армію під Конотопом
Іван Мазепа
(1639-1709)
Політик, гетьман
ван Мазепа правив Україною — частиною або повною її територією, що входила до складу Московської держави,— 22 роки. Таким чином він був українським гетьманом найтриваліший термін. Хоча гетьманську булаву Мазепа і отримав завдяки прямому втручанню російських військ, він домігся фактично незалежного правління країною.
При Мазепі в Україні було відреставровано і побудовано безліч будівель у стилі бароко, який панував тоді в Європі. Гроші на це виділялися з гетьманської скарбниці.
Також Мазепа спонсорував навчальні заклади і добився для Києво-Могилянського колегіуму статусу академії. Вона була довгий час єдиним ВНЗ у православному світі, де, крім богослов'я, викладалися курси наук за зразком європейських університетів.
Гетьман провадив тонку зовнішню політику з метою остаточного відмежування України від Московського царства. Але укладений союз зі шведським королем Карлом XII призвів до поразки коаліційних військ під Полтавою і швидкої смерті Мазепи в еміграції.
Біографія гетьмана послужила матеріалом для багатьох письменників, художників і композиторів, таких як Джордж Байрон, Ежен Делакруа, Ференц Ліст.
Пилип Орлик
(1672-1742)
Політик, гетьман
тримавши гетьманську булаву після смерті Івана Мазепи Орлик підписав документ Договори і постанови, який називають першою українською Конституцією.
Він був обраний гетьманом у 1710 році — після того, як роком раніше коаліційні війська шведського короля Карла XII і гетьмана Івана Мазепи зазнали поразки від російських військ під Полтавою. Тоді понад 4,5 тис. козаків поїхали слідом за своїм ватажком у Молдову, яка тоді входила до складу Османської імперії.
Конституція Орлика — це договір гетьмана з козаками та їхніми старшинами, які підпорядковувалися йому. Згідно з документом, гетьман обмежував свою владу, зобов'язувався регулювати відносини між соціальними групами, а також боротися за політичне й церковне від'єднання України від Московії.
Немає коментарів:
Дописати коментар